Прийшов час збирати камні. У вересні 2008 відпочивали зі «Святом Карпат» вперше тоді були просто в захваті від гіда Михайла (він і є власником цього бізнесу) все було прекрасно і розміщення і екскурсійне обслуговування, і тому, що погода була дощова крім нас двох на цю екскурсію ніхто не приїхав, тому у нас був індивідуальний тур. Після того разу користувались послугами цієї компанії ще тричі, особливо хочеться розповісти про останній раз... На 02.01.2011р. замовили собі екскурісю на чотирьох до Синевиру, Шипіту та попутньо трьох перевалів по дорозі до цих туристичних «маст сі». Знаючи що погода «не льотна» заздалегідь (за півтора місяця ще з Києва) домовились що вся екскурсія буде проходити на позашляховику і коштуватиме 900грн. Першого січня передзвонили Михайлу, щоб підтвердити замовлення, і нам запропонували перенести екскурсію на день пізніше, що нас не влаштувало. Тоді Михайло нас делегував своєму компаньону Володимиру, який в той же вечір приїхав за грошима і сказав, що позашляховик треба заправляти тому поїздика коштуватиме не 900, а 1000 грн., ми пристали на цю пропозицію. Годиною пізніше перетелефонував Володимир і сказав що він не хоче ганяти той автомобіль, а краще найме на Синевирі нам сані які підіймуть нас до гори і спустять донизу («Колорит» подумали ми тоді). Ну от настав довгоочікуваний день екскурсії та суцільних розчарувань. По нас приїхав не Михайло і навіть не Володимир, а якийсь Євген (Женя) і не сам, а зі супутницею. Із троьх перевалів ми зупинялися лише на одному та й екскурсійне обслуговування було досить сухим та скутим. Доїхавши до пункту призначення та підійнявшись до озера на змиленій кобильці виявилось що в зворотньому напрямку йдемо ніжками і це все задоволення за мої власні гроші. На правидний гнів та обурення нам відповіли, що «Коні будуть через годину» і на цьому наше «обслуговування» за маршрутом взагалі скінчилось від Синевіру до Шипіту їхали мовчки. Діставшись до другого пункту нашої екскурсії Женя нас поставив перед фактом фразою: «У вас є 40 хвилин», а на питання де ж Шипіт сказав «Там» і тицьнувши пальцем в бік взяв свою подружку та пішов демонструвати їй місцеві окраси, а ми пішли шукати той Шипіт. Варто зазанчити що краса неймовірна і вражаюча як на Синевирі так і на Шипоті, але вона, нажаль, не компенсує зіпсований настрій та глибоке розчарування в людях. А Євгену окрема подяка за зіпсовану екскурсію.